Повернутись

 

  1. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – викохати її для життя серед людей.

  2. Довіряйте дитині. Розтлумачуйте те, що вона робить, із кращого, а не з гіршого боку. Залишайте за нею право на помилки. Тільки припускаючись помилок, дитина набуває вміння самостійно їх виправляти.

  3. Не ставтеся до дитини зневажливо. Людина змалечку повинна відчувати свою значущість. Лише тоді з неї виросте творча, впевнена у своїх силах, відповідальна особистість.

  4. Будьте терплячими, ставтеся терпляче до дитячих поривів: по-перше: розвиток особистості – випробування не лише для Вас, батьків, але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов’ю. По-друге: Ваша нетерплячість – ознака слабкості, перший показник невпевненості у собі.

  5. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: успіх у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю.

  6. Потурбуйтеся про те, аби Ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться самостійності.

  7. Виключіть зі своєї практики вислів: „Роби, як я наказую”, замініть цю форму вимоги іншою: „Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь”. Дитина має звикнути діяти не за вказівкою, а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для чиєїсь вигоди.

  8. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що Вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора та якою є сьогодні. Це допоможе швидше опанувати ази батьківської мудрості.

  9. Пам’ятайте, що для дитини Ваше ставлення до своїх батьків є найкращим прикладом того, як треба ставитися до Вас!

  10. Організовуйте сімейне життя таким чином, щоб не лише Ви мали обов’язки перед дитиною, а й вона перед Вами. Дайте їй зрозуміти, що Ви також потребуєте її посильної допомоги.

 

Чому у підлітковому віці діти зі спокійних, лагідних перетворюються на некерованих, декілька причин:

  1. Агресивність фіксується, коли діти за соціальним і психологічним статусом не відповідають своєму віку – ще не засвоїли правил спілкування та поведінки в суспільстві. Це часто трапляється в сім’ях , де дитина одна – ризик, що вона виросте егоїстом.
  2. Спалах гніву, незадоволення виникають у відповідь на намагання дорослих принизити, образити, підкорити своїй волі.
  3. Агресивність може бути рисою характеру, яку дитина успадкувала. Таким дітям важко в будь-якому колективі. Грубістю може вважатися влучний гумор підлітка.

Повернутись